[tr=text-align:center;][td=border:1px solid #cccccc;]
https://lh6.googleusercontent.com/-ZkCBiS6dFJI/VP3bDM3rFFI/AAAAAAAAAkY/PJMzWvsp-wM/w1193-h790-no/%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B9-01.jpg
[/td][td=border:1px solid #cccccc;] Дворище моє... [/td][td=border:1px solid #cccccc;]
https://lh5.googleusercontent.com/-M9pHJApCqzg/VP3bDPB7R0I/AAAAAAAAAkg/G88slUnl6-w/w1249-h845-no/%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B9-02.jpg
[/td][/tr]
Напередодні Міжнародного жіночого дня, 8-го Березня знову зїздив у наші Карпці. Разом з братом Леонідом блукали милій душі стежками, не дивлячись на певну прохолоду першого місяця весни. Зустрічалися з місцевими жителями, спілкувалися з тими, хто якимось чином випадково йшов у своїх справах. Таких було зовсім мало, та й настрій в цей день у мене, як говорив мій покійний батько, Микола Андрійович. був кепський. Адже свій шлях подорожі розочаль від батьківської оселі. а теперішні господарі нашого дворища розпочали демонтаж будівель, самі перебравшись в оселю Клюса Федора Захаровича. Звісна річ, що це - початок КІНЦЯ ще одного родового помістя, яке, на привеликий жаль - Н А Ш Е . То ж відлуння побаченого - в сприйнятті Вами прочитаного......
Аж полоснуло якось по душі ,
Коли побачив двір батьків оселі...
Ще рік чи два - і будуть тут кущі,
А зараз хаос і відбиті двері.
Вікно відкрите, там, де я колись
З нього дивився поглядом дитини,
І хатка прихилилася до низ,
Неначе просить її захистити .
Перша лежить цеглина на землі,
Я знаю, двір вже згине, наче мамонт,
Прогноз такий, що в кожному хліві
Залишиться один лише фундамент !
Не розділяю думку тих людей,
Які розкажуть, що це все природнє,
Як перейматись варварським ідей ?
В ідеї цій відсутнє щось Господнє !!!
В житті у кожного є свій підхід:
Фарби свої, відтінки, навіть тіні,
Мені ж до болі прикро: людський слід
Завершиться при нашім поколінні !
Нога не ступить тут моїх синів,
Онуки не наближаться до хати...
І тільки марево численних снів
Мене до двору будуть повертати !!!