№42* ВАЛЮХ Микола Семенович

[valvic]

Подворье № 42 ...в разные времена...

На фото слева: Подворье в феврале 1976 года. Видно, как куда-то устремился хозяин дворища- Николай Семенович...
На фото по центру: Подворье в декабре 2007 года. Это как раз тот момент, когда умерла Мария Тимофеевна...
На фото справа: Подворье в мае 2013 года. Никто не живет... бурьяны, ...заросли, ...заброшенность...
============***==============

[valvic]

Служба в Советской Армии (1945 - 1947 г.г.)

В мае 1945 года ,после процедур тщательных спецпроверок, Валюх Николай Семенович
Полевым военкоматом был призван (восстановлен) в Советскую Армию.
Служил он в Группе оккупационных войск в Германии (потом это ГСВГ).
Служил в артиллерии ( дивизион 45 мм. пушек) - ездовым.
( да куда уж з 4-классным образованием). А в 1947 году был демобилизирован
из Советской Армии и уехал к себе на Родину, в х. Карпцы, Саивского Сельсовета.

[valvic]

ПЛАН-СХЕМА
дворища № 42 (х. Карпці)

Дворище № 42 перетерпіло кардинальні зміни в 1959 році.
До 1959 року дворище існувало у тому вигляді, в якому воно було куплене в 1934 році. (див рис. 42-1). Це старенька хата під соломою, сарай-корівник, повітка, напіврозвалений погрібник, а також дров’яник, в якому малишня облаштовувала різні "домики" та влаштовувала ігрища.
Всі будівлі були вкриті соломою. В дворищі взагалі не було огорожі (забору).

План-схема (42-1) до 1959 року. 1.- Житловий будинок (під соломою) 2.- Сарай-корівник (всередині відділення для поросят); 3.- Перегнійна копиця (скирдувався перегній з коровника) 4. - Сортир (рядом було невелике звалище мусора) 5. - Саж- курник 6. - Колодязь; 7. - Під’їздна дорога; 8. - Клуня -сінник (стіни плетені, з обмазкою) 9. - Дров’яник відкритий (фактично звалище якихось напівзотлілих дощок, обрубків, пиломатеріалів, дрючків). Ми , дітлахи, там робили різні "домики", будки, намети. Це було золоте місце для ігрищ. 10.- Погрібник з погребом (напіврозвалений); 11.- Сімейне кладовище (бабуся, дідусь); 12. - Смітник (накопичення всілякого непотребу); 13. - Ряд дерев (розмежувальна лісосмуга, в два ряди) 14. - Стежинки- доріжки

У 1959 році розпочалася перебудова дворища. Першим побудували новий будинок (схема 49-2), потім, з часом- сарай-коровник, потім літню кухню, повітку та гараж. Взагалі перебудова ішла аж до 1973 року. З цього періоду начебто будівництво призупинилося і дворище прийняло стабілізований вигляд.

План-схема (42-2) на 2000 рік. 1. -Будинок (дерев’яний, покритий залізом); 2. - Сарай- корівник ( з цегли, вкритий черепицею). Всередині мається маленький зерновий склад, сінник, "кухня" для свиней, корівник. 3.- Саж для свиней- ( з цегли, під черепицею); 4.- Сортир; 5.- Курник; 6.- Колодязь (новий, 1961 року); 7. - Під’їздні дороги; 8.- Повітка сінна ( з цегли, під черепицею). Всередині- сінохранилише, вугільний склад); 9.- Забір штахетний; 10.- Гараж з погребом (погреб кирпичний); 11.- Сімейне кладовище; 12.- Літня кухня (з піччю, з погребом) 13. - Ряд дерев (розмежувальна лісосмуга, в два ряди) 14. - Стежинки - доріжки 15. - Літній навіс;

Під час розбудови дворища використовувалась цегла з цегельного заводу села Саї. Дворище оточував дощатий забір, маються кріпкі вхідні ворота.
Звісна річ, час плине, дворище знаходиться в запустінні. Потихеньку появляються тріщини в цегельних стінах сараїв, тріскається та порушується покрівельна черепиця. Все те, що своїми руками побудував батько потихеньку приходить в занепад та розруху. Вічного в світі цьому нічого не буває...