№80* КАРПЕЦЬ Настя Михайлівна

= хутір, ...дворища ...люди =

Модератор: KlusAN

№80* КАРПЕЦЬ Настя Михайлівна

Сообщение KlusAN » 09 июн 2013, 09:43

дворище №80
ИзображениеКАРПЕЦЬ Настя МихайлівнаИзображение

СКОРОЧЕНА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:
В дворищі проживали - Карпець Михайло Мусійович та його дружина Михно (Карпець) Христина Григорівна- .
В цій сім"ї діти: Настя (Анастасія), Олександр, Марія та Григорій.
Настя заміж не виходила, але у неї народилася дочка - Люся (Людмила). Батьком Люсі був Валюх Іван Лавронович (дв.37).
Настя Михайлівна і Люся проживали в дв. 80.
==========
Людмила вийшла заміж за Євтушенко Василя Пилиповича.
В цій сім"ї син - Анатолій, сім"я проживає в с. Саї.
Олександр Михайлович виїхав за межі Карпців, а з виходом на пенсію повернувся в село і проживав в дв.81. Настя Михайлівна, Олександр Михайлович пішли із життя і покояться на клаловищі с. Саї.
Дворище продано Валюху Григорію Олексійовичу (дв.33), який проживає в ньому в даний час.

Автор довідки Клюс А.М, 12.06.2013
Фактура підлягає уточненню.
Аватар пользователя
KlusAN
Головний Історик Карпців
 
Сообщений: 734
Зарегистрирован: 02 дек 2012, 09:17
Откуда: м. Лебедин, Сумської області
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 11 раз.

№80 На хвилі пам"яті моєї...

Сообщение EvtAV » 30 июн 2013, 19:06

дворище № 80
ИзображениеНа хвилі пам"яті моєї...
ЄВТУШЕНКО (Карпець) Людмила Іванівна

Наш рід бере початок з 19-го століття, точніше з 1880 року. Високий, молодий карпцівський парубок Григорій МИХНО посватав молоду красуню Наталку з Беєва. Так створилася сім’я, яка народила і виховала одинадцять дітей: Петра, Євдокію, Тетяну, Наталку,Христю, Домаху, Марію, Горпину, Мар’ю, Христину і Мефодія.
Сім’я жила заможно, в достатку, була дружна і працьовита.
Працювали на своїй землі, мали коней, волів, і все, що потрібно для господарства. Після досягнення повноліття обидва хлопці поїхали до міста, Петро - в Харків, Мефодій - в Донецьку область, а дівчата повиходили заміж в Карпцях та навколишніх селах.
Найменша з дівчаток, Христина, яка народилась 1898 року і була моєю бабусею. Кажуть, молодою вона була красивою, але вийшла заміж за вдівця з двома дітьми:-КАРПЦЯ Михайла Мусійовича. Нелегке було тоді життя...
==========
В буремні 20-ті роки дідусь Михайло був репресований, розкуркулений і вивезений в Архангельську область. Репресований він був за колоски, що діти назбирали на скошеному полі, а розкуркулений за те, що мав пару коней, плуг, сіялку, віялку і дрібний реманент. По дорозі до місця призначення дідусь Михайло простудився (бо везли їх в товарних вагонах), занедужав та помер. Розшуки його останків на той час ні до чого не привели, в наші часи теж не дали результатів.
З бабусею зосталося четверо дітей:- Анастасія, Олександр і старші діти Михайла Мусійовича:- Марія і Григорій.
Анастасія- це моя мама.
=====
Не можу не згадати розповіді бабусі щодо розкуркулення. З бабусі "буксирна" бригада розкуркулювачів зняла дві спідниці, які вона одягла одна на одну, забрали з полу подушки, рядна і все, що їм здавалося зайвим на цьому дворищі.
З старшого сина "буксирники" зняли шапку, штани, верхній та нижній піджаки, які були куплені за гроші, які він заробив в Донбасі. Свої подушки (по наличниках) потім бабуся упізнала в домі ватажка по розкуркулюванню.
А дядько Григорій, поки був живий, як вип’є, ...то плакав за тим, що так тяжко було на одяг в Донбасі заробляти, а він мусив будучи парубком, ходити не в тому, що заробив, а в чому прийдеться...
Мама, в роки окупації переховувалася, щоб не забрали до Німеччини.
====
В нашій хаті, коли тут проходив фронт, був німецький штаб, якогось їх військового начальника. Тому, жили в власній хаті, як у чужій.
Розповідали, що одного разу мама з бабусею викопали яму і хотіли там ночувати, бо була велика перестрілка. Вечором вони зібралися туди іти, а мама не захотіла і сказала, що буде ночувати в хаті, хоча було страшно. А вранці - підійшли до ями і побачили там чотирьох наших мертвих солдатів. Один уже виліз з ями, другий хотів вилізти, і два - на дні ями...
Двох дівчат-розвідниць, яких скинули з літака, піймали німці, довго мучили, а потім розстріляли. Солдати та дівчата поховані в братській могилі, що в Мар’янівці.
=====
Після війни мама працювала на фермі біля телят. Була вона сумлінна до роботи, тому щороку від правління отримувала премії. Чоловіків після війни вернулося мало, а держава вираховувала з мізерної зарплатні податок за бездітність.
В той час повернувся з війни ВАЛЮХ Іван Лавронович. Він і став моїм батьком, хоча з мамою не жив. В кінці 1949 року народилася я.
======
Мій дядько Олександр Михайлович - це людина, яка замінила мені батька, хоч він в Капцях і не жив, але завжди нам у всьому допомагав. У 16-ть років, після закінчення Мар’янівської неповної середньої школи Синівського району, Полтавської області, він поїхав учитися в Харківське авіаційне училище, яке закінчив якраз перед війною, у 1941 році. Всю війну він пропрацював на великому чотирьохмоторному транспортному літаку, який вивозив обладнання, устаткування до Уралу з тих місць, до яких наближався фронт. Перевозили вони для фронту також продовольство, боєприпаси, обмундирування.
У 1955 році дядько Олександр був нагороджений нагрудним знаком за наліт в 1 млн. км., та медаллю " За Победу над Германией в ВОВ". У 1958 році він поступив до Львівського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1962 році з відзнакою, за кваліфікацією "агроном". За цією спеціальністю він працював до виходу на пенсію. У 90-х роках повернувся в Карцпі, де жив останні роки.
=====
=================

Для мене Карпці - це найрідніший і найкращий куточок, куди завжди хочеться прийти, подивитися на ставки, на верби, на ярки де колись пасли корови (кожен свою), тому було з ким погуляти.
Клуб у Карпцях спачатку був маленький (колишні дит.ясла), але два рази на тиждень Городничий Саша "крутив" кіно, було багато молоді і було весело, бо кожного вечора грала гармошка, були танці, було чути спів пісень. Збиралася молодь, грали в різні ігри, веселилися і навіть ставили самодіяльні концерти та спектаклі. На ці концерти сходилися і наші дідусі та бабусі, відпочивали, насолоджуючись нашою творчістю...
Тепер, коли я маю двох дорослих дітей та внучку, все частіше хочеться побути на тій землі, де пройшло дитинство та юність...
Щорічні зустрічі жителів хутора Карпці (це наступна неділя після Великодня) це велика заслуга братів КЛЮС Миколи Миколайовича та Анатолія Миколайовича, БОБКА Івана Григоровича та інших, які започаткували зазначене свято з незвичною назвою - "КОНГРЕС".
Ми зустрічаємося з людьми, яких не бачили дуже давно, або навіть часто бачимося, але в іншій обстановці. Ці зустрічі є урочистими і залишають в серці теплі почуття і душевне задоволення.
Дуже жаль, що на зазначені зустрічі не можуть приїхати жителі Карпців, які не були тут дуже давно, років по тридцять-сорок. Вони живуть і далеко і близько, ... а є такі наші земляки, що і не чули про наші зустрічі, або просто, уже фізично не можуть приїхати...
Хочеться побажати собі і всім землякам ще багато років зустрічатися і радувати карпцівську землю сміхом та розмовами.
Якось не хочеться вірити в те, що в Карпцях стає все менше і менше народу, але віриться, що наше земляцтво не зникне, а буде продовжуватися в наших дітях та оуках і правнуках.
======
Багато і моїх родичів живе в м. Харкові, Києві, Сумах.
В Іловайську Донецької області живе моя сестра (внучка діда Мефодія) МИХНО Ольга Іванівна, але ми не спілкуємося, бо в свій час, коли були молодими, не познайомилися і не усвідомили, що треба знати свою рідню, не цуратися карпцівського коріння і землі, звідки вони вийшли в світ. Буду дуже рада, якщо хтось із родичів, прочитає цю розповідь, згадає, хто він, звідки родом, відгукнеться, напише, приїде...

16 травня 2013 року,
с. Саї, Липоводолинського району
Сумської області.
ЄВТУШЕНКО Людмила Іванівна
EvtAV
Гость
 

Re: *№80 КАРПЕЦЬ Настя Михайлівна

Сообщение natali » 30 июн 2013, 21:37

...Як помітив уважний читач, в розповіді Людмили Іванівни Євтушенко «На хвилі пам"яті моєї...» сказано, що в сім'ї Григорія Михна було дві дочки майже з однаковим іменем: Христя і Христина…
...То от Христя – це була мама моєї бабусі Ковтун Марфи Панасівни (1907 – 1986), тобто моя прабабуся.
Людмила Іванівна – троюрідна сестра мого батька Володимира Савовича Ковтун (1933 - 1980).
...А ще я щиро шаную і поважаю Людмилу Іванівну за її прагнення знати і берегти історію свого роду. Низький уклін!!!!
=====
З повагою правнучка Христі Михно, Наталія Шалда (Ковтун)
Аватар пользователя
natali
Пользователь
 
Сообщений: 98
Зарегистрирован: 20 июн 2013, 14:26
Откуда: г. Шостка, Сумская область
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 4 раз.

Re: №80* КАРПЕЦЬ Настя Михайлівна

Сообщение KlusAN » 03 май 2015, 20:17

З особистого фотоальбому Людмили ЄВТУШЕНКО

ИзображениеИзображениеИзображениеИзображение

ИзображениеИзображениеИзображениеИзображение

Фото: С-345
Михно Петро Григорович( сидить);
Михно Христина Григорівна. (дв.65, ліворуч);
Карпець( Михно) Христя Григорівна (дв.80).
Фото 1915 року, м. Харків.
Фото: Фото: С-346
Карпець Анастасія Михайлівна (дв.80). Фото з Дошки Пошани к-пу ім. Шевченка.
Фото: С-347
Карпець Анастасія Михайлівна (дв.80). Фото з Дошки Пошани к-пу ім. Шевченка.
Фото: С-348
Михно Мифодій Григорович ("Михнівщина", справа), Карпець Олександр Михайлович. (дв.80). м. Львів,1946р.
Фото: С-349
Михно Мифодій Григорович ( "Михнівщина") з онуком. Далекий Схід. 1966р.
Фото: С-350
Карпець Олександр Михайлович (дв.80, справа) з другом. м. Харків,1949 р.
Фото: С-351
Карпець Олександр Михайлович (дв.80),1972р. м. Канів. Могила Т. Г. Шевченка.
Фото: С-352
Карпець Олександр Михайлович (дв.80)
Аватар пользователя
KlusAN
Головний Історик Карпців
 
Сообщений: 734
Зарегистрирован: 02 дек 2012, 09:17
Откуда: м. Лебедин, Сумської області
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 11 раз.

Re: №80* КАРПЕЦЬ Настя Михайлівна

Сообщение KlusAN » 05 май 2015, 08:04

Я хочу висловити свою вдячність Людмилі Іванівні за те,що вона завжди іде на зустріч,коли іде мова про поповнення матеріалів свого РІДНОГО дв.80
. Ознайомившись з останнім варіантом опису дв.80,на мій погляд, та мабуть зі мною погодиться і дружна родина Людмили Іванівни, що тепер є потреба доповнить опис коротким текстом та фото про сучасне життя цієї сім"ї.
Шановні Людмила Іванівна, Василь Пилипович, Толя подумайте над цією пропозицією і доповніть існуючі матеріали.
З повагою до Вас А. Клюс
Аватар пользователя
KlusAN
Головний Історик Карпців
 
Сообщений: 734
Зарегистрирован: 02 дек 2012, 09:17
Откуда: м. Лебедин, Сумської області
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 11 раз.

Re: №80* КАРПЕЦЬ Настя Михайлівна

Сообщение KlusAN » 27 июн 2016, 20:04

В дружній родині Євтушенко Людмили Іванівни за останні два роки відбулися позитивні зміни.
02.08.2015р. син Людмили Іванівни та Василя Пилиповича- Анатолій одружився на жительці СМТ Липрва Долина-Парня Юлії Анатолієвні. В цій Сім'ї 30.12.2015р.народилася дочка- Леся. Бажаємо цій дружній родині міцного здоров'я, миру і злагоди.
Аватар пользователя
KlusAN
Головний Історик Карпців
 
Сообщений: 734
Зарегистрирован: 02 дек 2012, 09:17
Откуда: м. Лебедин, Сумської області
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 11 раз.


Вернуться в КАРПЦІ- історія жителів

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron