№65*. КОВТУН Володимир Савович

[natali]

Так, дійсно, моя мама довгий час (до 1993 року) працювала бібліотекарем і нас до цього залучала: підшивати журнали та газети, записувати в обліковий зошит нові книги тощо ... Не знаю, як моїм сестрам, а мені це подобалось. Я, і тоді, і зараз, люблю книги і різні періодичні видання, з цікавістю читаю..... Адже тоді це було єдине джерело до інформації про життя за межами нашого села. Одне мені не подобалось... Коли мама просила мене дописати у читацькі формуляри "брехню". Кожного місяця вона складала звіт про кількість книжок прочитаних читачами. І на рівні певної кількості проочитаної художньої літератури, повинно було бути не менше визначених показників, прочитано і іншой літераттури: політичної, сільськогосподарської, медичної тощо.... А ось тут і виникала проблема!!!!! Уявляєте ви доярку ( в якої дома діти, господарство, город) чи комбайнера, які в весняну чи літню гарячу днину читають праці В. Леніна чи К.Маркса???? А план треба було виконувати!!! От і допомагала я мамі "тримати" на рівні ці показники.
Якже Ви, Вікторе Миколайовичу, могли з такими боргами "сленять"??? Ви уявляете, яка черга активних, таких як Ви, любознательних читачів чекали черги прочитати саме ті книжки, що були у Вас вдома????

[valvic]

Виноват!!! каюсь... огорчаюсь... Кстати, последние мои книжки были не особой популярности. Это сборники задач по математике, физике, всяческая литература для поступающих в ВУЗЫ. Словом, это не ...братья Стругацкие, Жюль Верн, и ... на худой конец Рафаэль Сабаттини...
...Я думаю, что особого урона я не нанес. А если оиентироваться по нынешним временам, то УВЫ, УВЫ, УВЫ...
туту уж все яркие краски детства .... исчезают...

[natali]

Думаю, что "любознательные читатели", "жаждущие" читать именно ту литературу, не сданную Вами, давно Вас простили.... А я пошутила.... она вам была, явно, нужнее других!!!!

[valvic]

Кстати, я четко помню мою ПОСЛЕДНЮЮ книгу, которую я брал в Саивской сельской библиотеке....
======
...Было это в феврале 1984 года. Будучи уже в звании "капитан", я чего-то попал в отпуск в феврале месяце. Заехал к родителям на недельку. Ну от нечего делать, блуждал по Саях... зашел в библиотеку. Мило так поговорили с Ольгой Ивановной.
...Показала она мне формуляр с долгами ( ...еще с тех, школьных времен). Сказала она, что все мои долги списаны, но формуляр еще не уничтожен...
...Я возьми и пошути: - мол если есть формуляр, то я ведь книжку могу взять!!!. Как-то слово за слово...
=============
...И взял я книгу - это был А.Дюма "Асканио", ... как сейчас помню... итак, - февраль 1984 года.
Записали эту книжицу в мой СТАРЫЙ формуляр ...одним долгом больше, одним меньше...
...Интересная книга оказалась!!! Читал я ее по вечерам на веранде, закутавшись в кожух (февраль ведь.).....
...И тут -же рванул из отпуска на службу... Сдавал книгу по моей просьбе в библиотеку ...мой отец.
=====
... так, что моя последняя книжка - февраль 1984 г. А.Дюма "Асканио"...
Давно это было, конечно...

[natali]

А память- то, хранит!!! Тогда и "должником" Вас назвать нельзя!

[natali]

---

З історії мого роду…
...На жаль, ми нічого не знаємо про батька Карпець (Ковтун) Марфи Панасівни, а матір’ю Марфи Панасівни, як і повідомлялось раніше, була Михно Христя Григорівна(дв.№80). Відомо, що Карпець Марфа і її сестра Карпець Олена рано залишились без батька, допомагав сім'ї дядько по материній лінії Карпець Михайло Мусійович – чоловік материної (Христі Григорівни) сестри, Михно Христини Григорівни.
=======
Менша сестра Карпець Марфи Панасівни, Карпець Олена Панасівна (1910 року народження).
Олена Панасівна вийшла заміж за Клюса Івана Яковича (з родини Цвиків, дв. №32). Від цього шлюбу було двоє дітей: Дмитро(рік народження невідомий) іНастя (1942 року народження).
Після війни, Олена Панасівна з Клюсом Іваном Яковичем розлучилась. Дмитро залишився проживати з батьком, а Настя проживала з матір’ю в х. Мельники.
Настя вийшла заміж за Крамаренка Віктора (по батькові невідомо), мали трьох дітей: Катерину, Михайла, Валентину. Проте Настя рано залишилась вдовою.
Олена Панасівна, Настя Іванівна, Михайло Вікторович – покійні, покояться на кладовищі в с. Саї. Валентина Вікторівна – теж покійна. Катерина проживає в смт. Краснопіллі.
================

---

Ковтун Савка Олексійович (1903 - 1943)
Ковтун Марфа Панасівна (1907 - 1986)
Народилась Карпець Марфа Панасівна 19 липня 1907 року. Сім'я Марфи Панасівни жила не бідно.
Карпець Марфа Панасівна у 1925 році, зразу після Різдва, вийшла заміж за Ковтуна Савку Олексійовича (1903 -1942).
Зі спогадів дочки Марфи Панасівни і Савки Олексійовича - Наталки Савівни, відомо, що батьком Савки Олексійовича був Ковтун Олексій (по батькові - невідомо), що Ковтун Олексій мав два шлюби. Перша жінка померла молодою. Була вона з роду Благих (більш точне пояснення відсутнє). Про наявність дітей від цього шлюбу – невідомо. Вдруге, Ковтун Олексій оженився на Олені з Клюсів (більш точне пояснення відсутнє).
Від другого шлюбу у Ковтуна Олексія та Олени було шестеро дітей: Дмитро, Ганна, Санька, Оришка, Савка, Грицько.
Нажаль Ковтун Олексій помер у 1907 році. Н а той час Ковтуну Савці Олексійовичу було чотири роки. Найстаршому брату Савки - Дмитру, було десь 16-17 років, найменшому, Грицькові, два роки. Дитинство цих дітей було дуже тяжким. Адже через деякий час, мати Савки Олексійовича, Олена, вийшла заміж. Її другий чоловік жив десь у степу, тож дружину мав забрати до себе. Проте другий чоловік Олени поставив умову: з собою Олена мала взяти лише одну дитину. Її вибір припав на Оришку.
Старший брат Савки Олексійовича, Дмитро (16-17 років,) пішов до Тавріїї, жодної звістки від нього не було.
А найменших дітей розібрали люди, де вони і повиростали.
Сестра Савки Олексійовича, Ганна, померла при народженні другої дитини. Сестра Санька померла молодою від серцевого нападу. Сестра Оришка вийшла заміж в с. Галаївець Липоводолинського району, мала дві дочки і два сини. Брат Савки Олексійовича, Грицько, жив десь на Кавказі. Там одружився на донській козачці. До Великої Вітчизняної війни приїздив в гості до сестри Оришки, після війни, від Грицька не було ніякої звістки.
Десь, напевно, живуть чи жили діти Дмитра і Грицька, їхні внуки і правнуки, про яких ми нічого не знаємо.
Маленького, чотирічного Савку взяв до себе хазяїн з с. Савониха. Говорять, що той хазяїн був вредним чоловіком, часто знущався з Савки. Одного разу до цієї родини приїхав Клюс Яків Степанович (з родини Цвиків, дв. №32), майбутній свекор сестри Марфи Панасівни, Олени Панасівни. (Можливо Яків Степанович був родичем по материній лінії Савки Олексійовича? Невідомо…). Яків Степанович забрав Савку до себе. У Якова Савку ніхто не ображав, було йому там добре, де він і виріс. Певний час, як говорила Марфа Панасівна, Савка Олексійович наймитував у цій родині. Навчився шити чоботи. Ходили зі своїм товаришем по хатах і шили чоботи. Одного разу шили чоботи в хаті, де жила Марфа Панасівна, так вони і познайомились. Савка Олексійович прийшов у прийми, одружились з Марфою Панасівною у 1925 році, зразу після Різдва.
Подейкують, що наявність хати у Марфи Панасівни та заможне життя її сім'ї, сприяло цьому одруженню.
Про Савку Олексійовича відгукувались як про трудолюбиву, роботящу і хазяйську людину.
Савка Олексійович був добрим господарем. Все робив по-хазяйськи, нічого не робив аби як або шиворот-навиворот. До горілки був байдужим. Знав, як? і чим? годувати свиней, щоб сало було м’якеньким і смачним. Дочка Савки Олексійовича, Наталка Савівна, говорила, що більше ніде і ніколи вона не пробувала такого смачного сала, як у батька.
Савка Олексійович вмів доглядати бджіл, мав три вулика і в сім'ї завжди був мед. А ще говорять, що Савка Олексійович дуже любив сад. Самостійно саджав, вирощував, доглядав та щепив яблуні і груші. Яблуні, посаджені Савкою Олексійовичем, до сих пір плодоносять на дворищі №65, де зараз проживає сім'я Ткаченка Миколи Олексійовича та були гордістю сина Савки Олексійовича, Ковтуна Володимира Савовича.
... З свого дитинства пам’ятаємо, що на дідових яблунях було по декілька різних сортів яблук, різних за смаком та терміном дозрівання.
Перед війною Савка Олексійович працював в колгоспі комірником.
У Савки Олексійовича і Марфи Панасівни було семеро дітей. Четверо з них: Іван, Микола, Володимир (перший), Настя – померли дітьми, покояться на родовому кладовищі. А Наталка, Володимир (другий) і Василь прожили своє життя, відпущене їм Всевишнім.
Савка Олексійович загинув в перші роки Великої Вітчизняної війни, зразу ж після мобілізації, приблизно в 1943 році, десь біля Києва. Був тяжко ранений на очах земляка, Карпця Данила Микитовича. Спроба дочки Наталки Савівни знайти могилу Савки Олексійовича – успіхів не дала.
Марфа Панасівна проживала з сім'єю середнього сина, Володимира Савовича, померла 12 травня 1986 року, покоїться на кладовищі в с. Саї.
==================

---

Ковтун Наталка Савівна (1925 – 2005)
...Дочка Ковтуна Савки Олексійовича і Марфи Панасівни, Ковтун Наталка Савівна (1925 року народження) – моя тітка. В роки окупації вона перебувала в Німеччині. Повернулась з Німеччини в грудні 1945 року. Після Німеччини, дома Наталка Савівна пробула всього рік. Роки були дуже важкі. На зароблений трудодень видавали по 100 грамів хліба, а грошей – ні копійки. Тож в грудні 1946 року довелось Наталці Савівні тікати від голоду і вона поїхала до Львова. У Львові – 8 років жила на приватній квартирі, спала на кухні, дихала вночі газом, бо газ включали на ніч із-за холоду в квартирі (було дуже холодно, навіть вода замерзала в відрі…). В 1955 році пішла жити до гуртожитку і прожила там 30 років.
Закінчила Львівський політехнічний інститут, працювала на посаді інженера на електроламповому заводі в місті Львові.
Як на радянські часи, то окрему однокімнатну квартиру отримала запізно, приблизно в 1985 році, коли їй було вже майже 60 років.
Після спроби створити сім'ю з Ващенко Михайлом Федотовичем (дв.№59), Наталка більше заміж не виходила; ні сім’ї, ні дітей – не мала.
Вона цікавилась історією взагалі і історією свого роду зокрема, уважно слідкувала за політичними подіями, мала свою точку зору, могла детально і зрозуміло розповісти та прокоментувати ті чи інші події в країні. Була прихильником народної медицини та старовинних українських рецептів збереження овочів та фруктів.
У 1995 році ми запропонували Наталці Савівні поміняти свою квартиру у Львові на місто Суми, чи Харків, чи Шостку, аби бути ближче до своїх племінниць, які погоджувались допомагати і доглядати Наталку Савівну. На що вона відповіла, що вже не може нічого змінити, бо в зв’язку з проблемами зі здоров’ям (проте на той час, вона була на своїх ногах, приїздила самостійно в гості до своєї невістки, нашої мами, Ковтун Ольги Іванівни) , оформила опікунство на жінку, яка на 19 років молодша за неї, з якою 12 років жила в одній кімнаті гуртожитку; що ця жінка - чесна, справедлива людина, що їй можна вірити; що її рішення, напевно, нам не сподобається… Просила не ображатися на неї за її рішення. Лист з цим повідомленням зберігся і до цього часу.
Наталка Савівна продовжувала листуватися зі своїми племінницями і невісткою Ковтун Ольгою Іванівною. Але з 2005 року листи надходити перестали.
У 2007 році племінниця, Ліда Володимирівна Колесниченко (Ковтун), перебуваючи близько Львова, спробувала найти Наталку Савівну. Сусіди сказали, що вона померла два роки назад, а в її квартирі живе молода сім'я… На час перебування там Ліди Володимирівни, молодої сім'ї дома не виявилось.
Про смерть Наталки Савівни ніхто родичам не сповіщав, напевно, боялися лишитись обіцяної квартири, хоча протестувати проти волі самої Наталки Савівни ніхто не збирався. Зробила це вона при повному розумі і ясній пам’яті.
Вважається, що померла Ковтун Наталка Савівна у 2005 році. Покоїться в м. Львові.

---

============

---

Ковтун Володимир Савович(1933 - 1980)
Син Ковтуна Савки Олексійовича і Марфи Панасівни, Ковтун Володимир Савович, – мій батько.
Володимир Савович був другим на ім'я Володимир в сім'ї Марфи Панасівни і Савки Олексійовича. Народився Володимир Савович 24 липня 1933 року.
В 1958 році Володимир Савович одружився на Василенко Ользі Іванівні (28 серпня 1934 року народження) з села Галаївець Липоводолинського району.
Все життя Володимир Савович працював шофером в колгоспі. Був веселої і компанійської вдачі. Любив по доброму жартувати, шанував друзів, мав тісні і теплі стосунки зі своїми кумами, яких в нього було доволі…
...Пам’ятаю, як одного разу, серед зими, жартуючи, поспорив з жінками-доярками, що вони не довезуть його на санях, в які запрягали коней, до дому… Жінки, напевно, були молоді, завзяті, раді повеселитись з будь - якої нагоди, голосно сміючись і жартуючи, привезли батька на санях з бригади до самісіньких дверей будинку. А потім – як зазвичай, був накритий стіл тим, що було в домі, з обов’язковим компонентом таких веселощів – домашньою горілочкою!
Але головною нагородою для любительок жартівливого спору – були, звичайно, яблука з дідівського (Савки Олексійовича) саду! Зберігались зимові сорти яблук, пам’ятаю, двома способами. Перший – кожне яблуко загорнуте в папір і покладене в дерев’яний ящик. Другий – яблука були пересипані сухим піском. То, того разу, якраз, мама внесла ціле відро яблук, що зберігались в піску. Всі гуртом мили яблука водою (а хто - просто витирав яблука полою кофтини чи піджака) і смачно хрумтіли соковитими яблуками …. Пам’ятаю, що в цій компанії веселих і голосистих жінок, була Плут Надія Григорівна (дв.79) …
Ольга Іванівна– моя мама, з 1956 року працювала завідуючою Мар'янівським сільським клубом. В 1958 році закінчила технікум підготовки культурноосвітніх працівників в м. Гадяч Полтавської області. А в 1962 році – була переведена на посаду бібліотекаря Саївської сільської бібліотеки, де і пропрацювала до 1993 року.
В сім'і Володимира Савовича і Ольги Іванівни – було п’ятеро дітей.
Перша дочка Володимира Савовича і Ольги Іванівни, Шалда (дівоче прізвище: Ковтун) Наталія Володимирівна (18 листопада 1958 року народження). Закінчила Лебединське педагогічне училище та Київський педагогічний інститут імені М. Горького за спеціальністю «Педагогіка і психологія». З 1977 року проживає в місті Шостка. Працює вихователем-методистом в дошкільному навчальному закладі. 9 травня 1981 року вийшла заміж за Шалду Анатолія Васильовича (25 січня 1960 року народження, урож. с. Собич Шосткинського району Сумської області). В сім'ї Наталії Володимирівни – одна дочка Яна ( 22 березня 1982 року народження). Яна закінчила Сумський державний університет за спеціальністю «Фінанси», працює на посаді інженера з проектно-кошторисної роботи в міській ТЕЦ. 4 березня 2006 року Яна вийшла заміж за Булітко Олександра Миколайовича (10 березня 1977 року народження, урож. міста Шостки). Має сина Костянтина (14 листопада 2007 року народження). Проживає з сім'єю в м. Шостка.
Друга дочка Володимира Савовича І Ольги Іванівни, Колесниченко (дівоче прізвище: Ковтун) Лідія Володимирівна (28 лютого 1960 року народження). Закінчила Харківський автотранспортний технікум та Харківський автомобільно-дорожній університет за спеціальністю «Інженер - економіст». З 1980 року проживає в місті Суми. Працює на державній службі заступником головного бухгалтера.
28 травня 1982 року вийшла заміж за Колесниченка Василя Борисовича (11 січня 1961 року народження, урож. с. Басівка Сумського району)
В сім'ї Колесниченко Ліди Володимирівни двоє дітей: син Роман( 8 грудня 1982 року народження), дочка Юлія(22 жовтня 1985 року народження.)
Роман закінчив Сумський технікум харчової промисловості та Сумський політехнічний університет за спеціальністю «Інженер електронних приладів та пристроїв». Працює за спеціальністю. В 2005 році одружився з Оксаною Дмитрівною Фіценко ( 1981 року народження, урож. с. Мезенівка Краснопільського району.) Має двох дітей: дочка Альбіна (2008 року народження), син Андрій (2011 року народження.) Проживає з сім'єю окремо від батьків в м. Суми.
Юлія закінчила Українську академію банківської справи національного банку України за спеціальністю «Облік і аудит в управлінні банку». Працює на державній службі бухгалтером. В 2010 році вийшла заміж за Сороку Дмитра Володимировича (1986 року народження, урож смт. Хотінь Сумського району). Має двох дітей: син Артем (2010 року народження), дочка Ліза (2012 року народження). Проживає з сім'єю в м. Суми.
Третя дочка Володимира Савовича І Ольги Іванівни, Ковтун Світлана Володимирівна (28 січня 1962 року народження). Закінчила технічне училище №16 м. Люботина Харківської області, Харківський технікум залізничного транспорту за спеціальністю «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті». Працює черговою станційного посту централізації на станції «Харків - пасажирський». З 1980 року проживала в місті Харкові. У 2001 році отримала квартиру в смт. Пісочин (передмістя м. Харкова). Має сина Сергія( 29 січня1985 року народження). Сергій закінчив Харківський технікум залізничного транспорту за спеціальністю «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті». Працює за спеціальністю на станції «Харків - сортувальний». Проживає разом з матір’ю.
Син Володимира Савовича І Ольги Іванівни, Іван Володимирович (27 жовтня 1963 року народження). Тяжко хворів. Проживав з матір’ю, Ольгою Іванівною. Помер 9 жовтня 2004 року. Покоїться на кладовищі в с. Саї.
Син Володимира Савовича І Ольги Іванівни, Володимир Володимирович ( 7 лютого 1972 року народження). Проживав з матір’ю Ольгою Іванівною, тяжко хворів. Помер 1 листопада 2014 року. Покоїться на кладовищі в с.Саї.
В 1974 році ( в попередній інформації допущена неточність) сім'я Ковтуна Володимира Савовича продала дворище Ткаченко Миколі Олексійовичу та переїхала до с. Саї.
Помер Володимир Савович, раптово, на 48-ому році життя від гострої серцевої недостатності 16 грудня 1980 року, покоїться на кладовищі в с. Саї.

---

Ковтун Василь Савович (1937 - 1995)
Син Ковтуна Савки Олексійовича і Марфи Панасівни, Ковтун Василь Савович (17 травня 1937 року народження) – мій дядько. Після армії, поїхав, як багато молодих людей в ті часи, освоювати цілинні землі Алтайського краю. Там одружився з Галиною Іванівною ( 1946 року народження). Сім'я Ковтуна Василя Савовича проживала і проживає до тепер в м. Усть-Калманка(районний центр біля м. Барнаула) Алтайського краю.
Василь Савович все життя пропрацював трактористом в місцевому радгоспі.
Галина Іванівна, дружина Василя Савовича, весь час працювала в торгівлі.
В сім’ї Василя Савовича і Галини Іванівни – двоє дітей.
Дочка Ковтуна Василя Савовича І Галини Іванівни, Ковтун Наталія Василівна(1 жовтня 1963 року народження.). Проживає разом з мамою Галиною Іванівною. Працює продавцем в продовольчому магазині. Має дочку Інну (1993 року народження), яка заочно навчається на 3 курсі в Академії економіки і права в Барнаулі, працює в ресторані офіціанткою.
Син Ковтуна Василя Савовича і Галини Іванівни, Ковтун Сергій Васильович (19 червня 1975 року народження) одружений. Проживає в м. Усть-Калманка з сім'єю окремо. Працює водієм на Маслосирзаводі. Дружина Світлана працює касиром в Банку. Мають двох дітей. Дочка Ірина (1993 року народження), навчається на стаціонарі на 3 курс в Академії економіки і права в Барнаулі. Дочка Олена (1998 року народження) навчається в 9 класі.
Помер Ковтун Василь Савович 17 вересня 1995 року, покоїться на кладовищі міста Усть-Калманка (м.Барнаул) Алтайського краю.

Наталія Володимирівна Шалда (Ковтун)

[valvic]

Вот чувствуется, ...человек знает родословную ( в отличие от меня...). Описано все, конечно, ...ИЗУМИТЕЛЬНО!!!

[natali]

Спасибо, конечно!!! Но до глубокого знания своей родословной, ой как далеко... Хотелось бы знать больше!

[KlusAN]

Спасибо за подробное содержательное сообщение.При очередных встречах с нашими старожилами теперь есть "поле деятельности" для беседы по дв.65. Наверняка, даже при такой информации, кто то что-нибудь дополнит, уточнит...

[natali]

Спасибо, Анатолий Николаевич, за пристальное внимание к сообщению!