Саивской футбол

Саивской футбол

Сообщение valvic » 04 фев 2013, 10:55

28 серпня 2012
Футбольне свято села САЇ
...В рамках районного Шевченківського свята, на стадіоні Саївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відбувся традиційний турнір з міні-футболу «Кубок памяті Василя Олексійовича Роспопа». Чотири місцеві команди - «Олімпік» (збірна школи), «Колос» (колишні футболісти села), «Студент» та «Вихованці В.О.Роспопа» виборювали «місце під сонцем» змагань.
ИзображениеГраючи за олімпійською системою, суперники мали великі шанси потрапляння до фіналу з перших же поєдинків. Та, наприклад, спортивна доля в першій зустрічі, коли зійшовся «Олімпік» з «Студентом», була справедливою до результату: хлопці, які навчаються в навчальних закладах були значно сильнішими від своїх суперників, а тому і перемогли з рахунком 3:1. В іншому півфіналі , «Колос» розпочав потужно гру проти сивочолих футболістів з команди «Вихованців В.О.Роспопа», але достатнього вміння явно бракувало, щоб перевагу довести до логічного завершення. Як наслідок - 1:1 і серія виконання шестиметрових штрафних ударів. В цій «футбольній лотереї» повезло «Колосу», який з різницею в один м’яч і став переможцем
ИзображениеЗа третє місце «Олімпік» «перебігав» значно старших своїх суперників лише в другому таймі. 3:0 на користь школярів, а в матчі за перше місце основний час гри зафіксував нічийний результат і знову довелося бити міні-футбольні пенальті. І знову в цій вправі більше щастя та спортивної майстерності було на боці «Колоса», який і переміг свого головного опонента - команду «Студент».
На закритті турніру, вихованець В.О.Роспопа, керуючий відділком ТОВ «СК-Агро» І.В.Кулинич та сільський голова села Саї відзначали, що цього разу реконструйований спортивний майданчик, де пройшли змагання, та висока організація турніру дає усі підстави для того, щоб в Саях відновилася доросла футбольна команда. Дякуючи усім колективам, під оплески були вручені кошти чотирьом командам, призерам Дипломи, а чемпіону - ще й кубок з портретом Учителя.

===========================
...Не залишилися поза увагою і кращі гравці в кожній команді. Ними стали - Валерій Мельник з «Олімпійка», Роман Шершінь, який грав за «Колос», Василь Клюс з команди «Студент» та Віктор Крупський, прибувший спеціально на змагання з міста Сум, та вміло діяв у воротах команди «Вихованців Василя Олексійовича Роспопа».
Організатори турніру дякували керівництво аграріїв «СК-Агро» за фінансову підтримку проведення заходу, яке стало справжнім святом футболу села Саї
============
Микола Клюс, вихованець Василя Олексійовича Роспопа.

==============================
Інформація знаходиться;
"Липоводолинська районна рада"
(офіційний веб-портал)

http://ldolrada.gov.ua/view_news.php?id=238
Аватар пользователя
valvic
Администратор
 
Сообщений: 579
Зарегистрирован: 23 ноя 2012, 17:43
Откуда: г.Васильков
Благодарил (а): 20 раз.
Поблагодарили: 2 раз.

Re: Саивской футбол

Сообщение KlusNN » 04 фев 2013, 19:46

Особисто вдячний адміністратору ФОРУМУ за матеріал, який увіковічує память ВАСИЛЯ ОЛЕКСІЙОВИЧА РОСПОПА.
Земля йому пухом - ЛЮДИНІ та УЧИТЕЛЮ !!!
KlusNN
Гость
 

Давній... давній... футбол

Сообщение KlusNN » 13 апр 2013, 20:03

ИзображениеЯ навіть не можу пригадати, хто автор цього фото, але память чітко зберігає подію, адже футбольна комнада села Саї цього дня грала вперше в ... футбольній формі ! То ж - 1977 рік, стадіон Саївської середньої школи, товариський матч між командами "Колос" (Саї) та команди Капустинців. Памятаю і рахунок. Він був 3:0 на користь моїх земляків. Ще можу згадати, що в тому поєдинку вісім гравців капустян були молодими гравцями, тобто, школярі, а в нашому складі їх грало троє. Достеменно склад перелічити не можу, але спиною до місцевого фотокора - це я, а в дальньому плані ігрового моменту лівий нападаючий нашого колективу Іван Шурхно (вічна йому память). Момент фіксує гостроту атаки, але ж і голкіпер суперника явно на висоті. І не лише тому, що вистрибнув, йдучи на мяч, а ще і тому, що шкіряній кулі своїм тілом не дав влетіти у ворота !
Хотілося б, щоб і інші наші "форумчани" долучилися до спогадів минулого нашого футболу, адже теперішнє ніколи не буває без того, що було колись!


=====

Колишній інструктор по спорту колгоспу імені Шевченка Микола Клюс .
KlusNN
Гость
 

Турнір, що відбудеться вперше

Сообщение KlusNN » 13 апр 2013, 20:50

ИзображениеОсь цей кубок, який з 12 квітня 2013 року вже виготовлено і знаходиться в Липовій Долині, буде розіграно під час змагань, що має офіційну назву "Перший турнір Кубка хутора Карпців з міні-футболу". Три колективи - "Команда прізвища Карпець", "Команда прізвища Клюс" та "Команда прізвища Валюх" 11 травня, розпочинаючи з 15.оо години, в мальовничому місці нашого населеного пункту хутора Карпці, на спортивному майданчику неподалік ставка "Мочарка" розіграють спортиний трофей. За місяць до спортиної події затведжені і мячі змагань... Укомплектована футбольна форма командам ... Розроблено "Положення Кубка"... І лише прізвища арбітрів, які обслуговуватимуть дійство, представникам команд-учасників заходу стануть відомими за... 10 хвилин до початку дійства.
Чекати залишилося менше місяця !!!
KlusNN
Гость
 

Дещо з Історії Футболу

Сообщение KlusNN » 13 июл 2013, 17:31

Дещо з Історії Футболу

ИзображениеИзображениеИзображение

ИзображениеИзображениеИзображение
KlusNN
Гость
 

Футбол на Шевченківському святі

Сообщение KlusNN » 01 сен 2013, 18:44

Раз - штрафні..., два - штрафні...
( 25.08.2013 - заходи Шевченківського свята в с. Саї)
============
Оригінальна, авторська версія
Раз – штрафні удари… Два – штрафні удари…
Один раз на рік стадіон Саївської загальноосвітньої школи стає «футбольною Меккою» місцевих прихильників шкіряного м’яча. Саме в день села Саї, в рамках районного Шевченківського свята, за традицією проводиться «Кубок памяті Василя Олексійовича Роспопа» з міні-футболу. Змагання не одного року «вималювали» певні канони заходу, а тому і цього разу на майданчик вийшло чотири команди. Вітаючи усіх присутніх сільський голова села Саї В.І.Мельник згадав теплими словами колишнього свого класного керівника, який багато віддав сил як своїй професії – учителя фізичної культури, так і на ниві виховання підростаючого покоління того часу. Керуючий відділенням села Саї ТОВ «СК-Агро» І.В.Кулинич, який вважає покійного Василя Олексійовича людиною, котра зробила певну «революцію» в підході до колись другорядного предмету гармонійного розвитку учнів, дякував футболістам за продовження тих надбань, які є в місцевого фізкультурно-спортивного клубу «Колос».
Змагання, згідно відповідного Положення, проходили за олімпійською системою. Спочатку «Студент», зустрілися з дебютантом турнірів – колективом «Карпці».
Потрібно сказати, що саме представники цього невеличкого населеного пункту Саївської сільської ради вже «дозріли» для самостійної команди. Адже в останні роки в хуторі Карпці проведено матчеву зустріч місцевих вихідців проти прихильників футболу з Саїв, та й проведений «Кубок Карпців» з міні-футболу серед трьох колективів дав привід для утворення четвертої команди «Кубка памяті В.О.Роспопа».
Більш досвідченіші, хлопці з «Студента», мали суттєву перевагу, а тому їхня звитяга з рахунком 5:1 не стала сенсацією. В іншому півфіналі –«Колос» - «Олімпієць» (збірна школярів), молодші за віком футболісти намагалися в деяких епізодах стримувати хитромудре сплетіння комбінацій студентської молоді, але ж в футболі, як правило, перемагає сильніший. То ж – 3:0 на користь «Студента». В грі за 3-4 місце зійшлися «Олімпієць» та футбольна команда «Карпці». Це був поєдинок рівних суперників, в якому зафіксовано нічию з рахунком 1:1.
Для визначення переможця учасникам протистояння довелося виконувати серію шестиметрових штрафних . З цією «футбольною лотереєю» краще справилися учні місцевої школи. Їхні удари були більш точнішими, а це означає, що третє місце за «Олімпійцем». В грі за звання володаря кубка цього року, несподівану перевагу в рахунку добилися студенти. «Колос» неквапливо будував свою гру, домінуючи у володінні м’ячам, та це виявилося хибним в тактичних діях більш солідніших за віком футболістів. «Студент» вміло захищався та при можливості блискавично відповідав контратаками. Як не дивно, але «Колос» довгий час не міг вийти з такого «оціпеніння», програючи по ходу матчу 0:2, 1:3 і 2:4. Та коли до фінального свистка арбітра з Куплівахи Миколи Демиденка залишалися лічені хвилини, «Колос» повністю «окупував» територію поблизу карного майданчика «Студента». Град ударів, безліч точних передач та виграних єдиноборств дали бажаний результат «Колосу». Більш старші зуміли забити ще два голи -4:4 - і врешті-решт подарували своїм прихильникам надію на перемогу ще і в серії шестиметрових штрафних ударів.
Ця футбольна «процедура» продовжувалася до того, коли шість футболістів вдало виконали свою місію і знову нічия – 3:3. Правило ударів «до першого промаху» подіяло миттєво: представник команди «Колоса» влучив м’ячем у бік колишнього колгоспного автопарку, а гравець з студентів і цього разу – у ворота суперників.
Усі команди нагороджені Дипломами та грошовими винагородами, а «Студент» - ще й кубком-красенем. Кращі гравці команд – Дмитро Марченко («Студент»), Іван Євтушенко («Колос»), Дмитро Шульга («Олімпієць»), Іван Крупський з ФК «Карпці» також відзначені грошовими винагородами та Грамотами оргкомітету турніру.
Микола КЛЮС,
головний суддя турніру, вихованець В.О.Роспопа .


Изображение
ИзображениеИзображениеИзображениеИзображение

Изображение
KlusNN
Гость
 

Re: Саивской футбол

Сообщение KlusNN » 10 дек 2015, 16:39

В сьогоднішній день - міжнародний день футболу, та тридцятої річниці початку футбольної діяльності в селищі Липова Долина надається матеріал історії футболу села Саї.

Роки минулі та дні теперішні саївського футболу

Зірковий час для команди «Колос» із села Саї припадає на кінець дев’яностих років минулого століття. Саме в 1991 році представники колгоспу імені Шевченка, головою правління якого був Володимир Миколайович Гречаний, стають чемпіонами району. Перевага саївчан над рештою суперників у цих змаганнях, а їх було одинадцять, більше ніж переконлива: 16 перемог, 4 нічиї і лише дві поразки. Так, в останньому турі чемпіонату в Синівці «Колос» забив господарям майданчика аж вісім голів, пропустивши у власні лише одного! А всього було забито найбільше – 90 голів, пропущено - 25. «Колос» набрав у підсумку 52 очок, а другий призер –«Ураган» із Байрака – 45, слідом за ними – панасівська «Зоря» - 43 очок. Саївчани в чемпіонський сезон вирізнялися настирливістю в нападі, грамотними діями в захисті та продуманими комбінаційними дотепностями футболістів лінії півзахисту. Тодішній склад, а це Олександр Пікало, Іван Бойко, Павло Олійник, Леонід Сай, Володимир Товстий, Валерій Кревсун, Микола Шурхно, Віктор Пономаренко, Михайло Голуб, Іван Яковенко, Микола Хілько, Іван Шафорост, Микола Демиденко, Анатолій Тіцький, Іван Крупський, брати Володимир та Валерій Марченки, Микола Кревсун, Олександр Благий був чи не найсильнішим за всю історію саївського футболу.
Та не лише 1991 рік закарбований у пам’яті прихильників «Колоса». До цього часу шанувальники самобутнього колективу згадують, що саїчани в 1996 році дійшли до півфіналу кубка району, програвши на своєму стадіоні хлопцям із Семенівки з рахунком 0:2. Те протистояння стало добрим уроком за темою: «Ніколи не помиляйся в оцінці суперника». В 1998 році «Колос» стає володарем другого за ліком розіграшу «Кубка пам’яті Василя Олексійовича Роспопа», змагань, в якому грали капустинський «Сокіл», збірна ветеранів Липоводолинщини та «Берест» із Берестівки. «Колос» спочатку здолав капустян 2:0, а в фіналі свою перевагу задекларував рахунком 3:2 над ветеранами.
В 1998 році саївчани, пропустивши поперед себе в турнірній таблиці «Вікторію» з Семенівки та колядинецьку «Іскру», фінішували в перегонах чемпіонату на призовому, третьому місці. Та найближче до бажаного першого місця «Колос» знову був у 2001 році. Виснажливе переслідування лідера, «Зорю» з Панасівки, закінчилося тим, що чемпіон 1991 року так і не наздогнав панасівців, а набравши 29 очок, відстав від переможця рівно на один бал, посівши «срібний» п’єдестал.
Немало сезонів за саївський колектив грав один з кращих бомбардирів «Колоса» нападаючий Олексій Бойко. Він прекрасно памятає, що в 1975 році його клас, хлопці, які в 1976 році закінчили навчання в школі, в основному 10-Б, став головною дієвою силою фіналу кубка району до Дня Перемоги в Липовій Долині. Тоді дуже в моді було подібні змагання проводити «пулькою»: і команди зібрані, і захід проведено спортивним керівництвом. Так от, саївські старшокласники, а це Володимир Мельник, Микола Гричаний, Микола Пономаренко, Олександр Марченко, Іван Степаненко, Василь Каща, Анатолій Омельченко, Іван Дівочий, Петро Іщенко, Сергій Шаповалов, Олексій Бойко та Віктор Карпець кубок повезли в Саї. Спочатку в півфіналі вони виграли 1:0 у суперників з Байрака, а потім з таким же рахунком – у лучан. В першому матчі гол забив Бойко, а з взяттям воріт другого поєдинку вийшов курйоз, який згадується учасниками дійства з посмішкою. Адже навісне спрямування м’яча від ноги Василя Кащі кваліфікувалося не чим іншим, як передачею. Та траєкторія шкіряної кулі виявилася такою зрадницькою для голкіпера з Лучки, що той згадував навіть нечисту силу не лише після пропущеного голу, а й після гри!
В 1977 році в Липовій Долині саївчани знову грають фінальний матч кубка район. Добре підготувавшись, перш за все укомплектуванням складу, «Колос» виграє матч з рахунком 4:0. Як згадує Олексій, йому довелося спеціально прибути аж з Харкова, де він навчався, а потім вишукувати виправдальні аргументи своїм викладачам.
Свою футбольну майстерність «Колос» пробував і в міні-футболі. Найкраще в саївчан склалося в 1993 році. В попередньому етапі, граючи в Семенівці, «Колос» переміг господарів майданчика, місцеву «Вікторію», та «Метеор» з Московського, а нічия з беївським «Янтарем» відкрила шлях до фіналу.
21 лютого в Липовій Долині фіналісти, а їх було четверо, мірялися силами за головну нагороду – кубок. В той день «Будівельник» з районного центру мав більше аргументів футбольного переконання, ніж інші. Тому його перше місце – закономірність, а саївчани своєю грою підкорили прискіпливих липоводолинських «тіфозі» та завоювали лише третє місце, пропустивши на другу сходинку «Ниву» з Яснопільщини.
Фундамент такого успіху «Колоса» закладено не одним футбольним поколінням Як і в навколишніх селах, спорт для жителів Саївської сільської ради в той час був показником різнобічного розвитку. Та спочатку домінуючим ігровим видом занять молоді, приблизно в середині та в кінці п’ятдесятих, можна вважати волейбол. Хлопці 1948-1950 років народження перевагу віддавали більш інтелегентній грі м’ячем. Але і в ту пору Іван Бобко, Іван Овсієнко, Іван Клюс, Василь Валюх, Михайло Ващенко та Петро Коробка стали «застрільниками» перших матчевих товариських зустрічей з ровесниками інших ближніх сіл. Щоб ніхто не був ображений, домовлялися про зустрічі з волейболу та вже потім грали і в футбол. Як говорить Іван Григорович Бобко, волейбол для саївчан був «козирною картою», а от у грі з футболу він так і не пригадав, щоб десь виграли: чи в Гришках, чи в Мар’янівці, Капустинцях, не кажучи про сильних на той час футболістів з Беєвого.
Перше футбольне поле в Саях збудували методом суботника в 1960 році з ініціативи молоді та комсомольців. Голова правління місцевого колгоспу імені Шевченка Іван Миколайович Бойко та секретар партійної організації Іван Мефодійович Клюс чим змогли допомогли «Колумбам» простої спортивної споруди. І вже через тиждень футбольне поле приймало перших відвідувачів. Воно розміщалося в районі вулиці Радянської Конституції. Про це розповів колишній вчитель місцевої школи Іван Васильович Євтушенко. Та більш привабливе місце для гри в футбол з’явилося біля приміщення Саївської загальноосвітньої школи в 1968-у році. Саме тоді в село прибув новий вчитель фізичної культури Василь Олексійович Роспоп. Свою діяльність «Бога фізкультури і спорту», а по іншому ми і не називали цю Людину з великої літери, педагог розпочав у різних напрямках: докорінно змінив методику проведення уроків; мав свої плани в покращенні матеріальної бази спорту; перш за все психологічно примусив кожного повірити в свої сили та знайшов аргументи перед дирекцією школи свій предмет поставити на один рівень з математикою, фізикою та мовними науками. Його вихованець-легкоатлет Іван Авраменко в свій час входив до збірної України спортивного товариства «Буревісник» спортсменів комплексу «Будь готовий до праці та оборони»; Надія Нестеренко не залишала жодних шансів у лижних гонках обласних змагань та й на республіканській «лижні» мала успіх; неперевершений «король спринту» Петро Нестеренко свої показники на стометрівці фіксував у районі 11,3 – 11,4 секунди… А скільки ще спортивних особистостей пройшло через тренувальні «мазо» та «мікро» цикли Роспопа? Тож недаремно турнір пам'яті нині покійного Василя Олексійовича, напевно, серед футболістів буде проводитися вічно! Звичайно ж, така фізична підготовка юнаків із Саїв не могла минути і футболістів. Та й сам Василь Олексійович не цурався збірної колгоспу, зайнявши місце оборонця команди. А школярі, розділяючи «моду» того часу, грали товариські, контрольні та ще одному лише Богу відомі свої матчі з метою – лише б грати!!! Той же Олексій Бойко говорить, що його хутір Мельники поділили географічним розподілом «по рівчак». Згадує, що коли не награвалися в футбол у школі, вдома грали «правий берег рівчака», проти «лівого берега». Згадували й про те, як у пастухах чиюсь уже не голодну корову сусідка виганяла зі свого городу. Ой, які ж були ввечері «розбірки»!!! І обіцянки, що із завтрашнього дня все буде по іншому - не були правдою ні для тих, хто це віщав скрізь сльози, ні для домашніх «прокурорів». А, мабуть, найкращий футболіст саївського футболу Віктор Крупський з посмішкою тепер зізнається, що в школу ходив, напевно, все ж таки по тій причині, що вранці, ще до першого дзвінка, грали кожного дня в футбол на шкільному стадіоні. Та так грали, що двадцять на двадцять, а то й більше гравців двох команд «заганялися» на перший урок вчителями, а коли місію запрошувача виконував директор – бігли за парти зі швидкістю форварда за м’ячем. А корівок у хуторі Карпці, в день трансляції матчу чемпіонату СРСР з участю київського «Динамо» по «бригадному» радіомовленню, випасали хлопці-футболісти лише… біля стовпа, де розміщався рупор. Тодішній перший секретар Центрального Комітету Компартії України В.В.Щербицький говорив, що після перемог «Динамо» усі виробничі показники республіки підвищувалися. Так, трудовий потенціал в задоволених жителів України і справді мав значні показники. Та лише молочний приріст корів хутора Карпці падав. Адже як може підвишитися надій молока від худоби, яка дві години кружляє вже натоптаною стежиною навколо бригадного стовпа?
Відношення до футболу того часу вдало висвітлено в поемі про Карпці «Чотири пори року», словами
… Закохані були усі в футбол,
Любили ми бразильців і «Динамо»,
Ми знали, хто Мунтян, а хто Коньков,
Хто Лобановський, Базилевич, Сабо!

Хотілось грати, як грав той Пеле,
А інший був в думках як Жаоржіньйо,
Ще памятаємо слова: «Хто «обведе ???».
Мене – ніхто!!! Бо я – як Ревеліно!!!»

Та на такі слова могли претендувати хлопчаки з кожного хутора Саївської сільської ради. Змагання між населеними пунктами часто чергувалися з поїздками на велосипедах до інших сіл, а потім – матчі-відповіді. Капустяни мали не багато сильних футболістів, а тому саївські хлопці, в основному, їх перемагали як удома, так і на виїзді. Важкими суперниками вважалися семенівці й колядинецькі фізкультурники. А беївчан взагалі можна було прирівнювати до системи «вчитель – учень», де педагогом, звичайно ж, були хлопці з Беєвого. Така беззаперечна гегемонія тривала приблизно до середини сімдесятих років. Але весною 1971 року трапилася подія, яку інакше, як дивом і не назвеш. У Беєвому школярі з Саїв вперше за всю історію протистоянь, з рахунком 0:1, перемогли господарів сільського стадіону. Єдиний гол, забитий Віктором Крупським, міг мати продовження фізичного піляматчевого «пресингу» з боку і болільників, і самих гравців. Та беззаперечний авторитет місцевого вчителя фізичної культури Павла Сергійовича Цюпки змусив переможців вести себе адекватно. Правда, восени цього ж року, прибувши в Саї, школярі Беєвого невимушено «поклали на лопатки» господарів з рахунком… 0:7. Але це був урок для обох колективів. Першим про те, що будь-якого суперника можна перемагати, а для других – що ніколи не потрібно до футболу підходити з позиції «шапкозакидачів»… Пройде не менше восьми років і лише тоді саївський футбол досягне рівня беївського, але саївчани йшли саме таким шляхом – поступово, крок за кроком нарошували свою майстерність.
Першою командою вважається колектив, створений в 1969 році, в складі якої грали Іван Карпець, Валерій Крамаренко, Віталій Шаповалов, Григорій Михно з Саїв, Микола Марченко з Нестеренків, Іван Ващенко та Анатолій Попович з Жоглів, Василь Ващенко, Іван та Володимир Плут, Михайло Шульга, Василь Плут, Володимир Тєлєгін з Мар’янівки, Іван Шурхно, Віктор Крупський та Анатолій Трубніков із Карпців. Їхні поїздки на велосипедах на товариські матчі з футболу були в радіусі не більше п’ятнадцяти кілометрів. Першопрохідцям завжди важко. Нелегко було саме і цим хлопцям: футбольна форма була відсутня, взуття – фірми «хто в чому», зіграності не вистачало, але переповнювало бажання грати і хоча б не програвати. Школярам часто своєю присутністю на полі допомагав і Василь Олексійович Роспоп, але при умові, що зустрічаються колгоспні команди.
Великим прогресом можна вважати 1975-ий рік. Мені, інструктору по спорту, випала нагода за кошти колгоспу ім. Шевченка придбати футбольну форму, яка була першою для тодішніх футболістів. Голова правління господарства Анатолій Миколайович Лебедько інколи відвідував матчі, а секретар партійної організації Микола Миколайович Чукашов, здається, не пропускав жодної гри. Команда на половину складалася з молоді колгоспу та школярів місцевої школи.Це Віктор Карпець, брати Іван та Віктор Крупські, Іван Шурхно, Микола Клюс, Василь Роспоп, Павло Сенік, Микола Хижняк, Іван Степаненко, Павло Лимар, Іван Кулинич, Сергій Валюх, Олексій Голуб, Микола Пономаренко,Володимир Ващенко, Олексій Бойко, Микола Мельник.
Зодягнувши перший раз форму зеленого кольору, усі гравці ніби перевтілилися, сяючи обличчями. Наприклад, Віктор Крупський, пригадує, відчув неповторний стан своєї свідомості, розуміючи, що, нарешті усі фізкультурники і справді схожі на тих футболістів, яких часто бачив по телевізору. Про чемпіонат району ми навіть не чули, а змагалися в матчах за згодою наших суперників. Мабуть кожний, хто брав участь у грі проти команди Подільок, не забуде цього видовища. Саївчани перший тайм програвали 0:3, та потім в другій половині протистояння якимось дивом так перехопили ініціативу, що перемогли 4:3!!!
Та, мабуть, назавжди пам'ять триматиме ту поїздку на велосипедах, яка відбулася пізньої осені в Колядинець. Прямими дорогами, повз Карпці та Мар’янівку, доїхали на своїх двохколесих «друзях» без проблем. В нашу, саївську школу, стали ходити школярі з Беєвого, а тому перемогти господарів-школярів було не проблемно. Вже під кінець гри побачили велику дощову хмару. Дощ розпочав «періщити» на середині зворотньої дороги. Іншого шляху, як вперед, ми не бачили, але ж, в основному, їхали на «веліках» по двоє, а то й троє хлопців! Вже і відчепили та викинули захисні щитки коліс, вже і штовхали свої транспортні засоби, але багнюка, як зрадник, заважала в дорозі. Ті мандри закінчилися тим, що прийняли рішення їхати по трав’яному покриттю кювета, через Купліваху, а це великий крюк. Покійна мама Миколи Демиденка лише «ойкала» та плескала в долоні, побачивши нас в ті хвилини на своєму подвір’ї. Нагодувавши, чим можна було нагодувати «ораву» вже змарнілих футболістів-невдах, напоїла ще й молоком, якого за смаком особисто я в своєму житті не пив ні до, ні після цієї поїздки!!!
На території Саївської сільської ради раз на рік проводяться ще одні змагання з міні-футболу. Дійство відбувалося в хуторі Карпці вже тричі - в населеному пункті, який налічує 49 дворів, із них у 25 живуть сорок три хуторяни. Турнір з міні-футболу має офіційну назву «Кубок Карпців». У цей день на стандартний майданчик неподалік ставка «Мочарка» виходять футболісти різного віку, які мають безпосередню причетність до родословної колишніх і теперішніх жителів хутора. Колективи так і називаються: «Команда прізвща Валюх», «Команда прізвища Клюс», «Команда прізвища Карпець» та «Команда різних прізвищ жителів хутора». Допускаються гравці виключно ті, хто має такі прізвища, або внуки-правнуки тих, хто колись проживав у географічних «кутках» Карпців. Організатори турніру не прагнуть таким чином потрапити в «Книгу рекордів Гіннеса», а долучаються в першу чергу до здорового способу життя різновіковими групами людей, вшановуючи пам'ять пращурів та доводять, що при бажанні – можливості безмежні. Потрібно сказати, що в цей день в Карпці зі стадіону Саївської школи привозяться футбольні ворота, а після турніру повертаються назад; протягується дріт електроживлення за 220 метрів; є розмітка стандартних вимог; майданчик має святкове «вбрання» прапорами національних кольорів нашої держави; яскравий банер вдало завершує комплекс матчевої атрибутики; команди допускаються до поєдинків лише (!) в єдиній спортивній формі; озвучення турніру включає не лише футбольний марш та оголошення складу команд, а й виконання Гімну України під час підняття Прапора Карпців з Гербом хутора. Мабуть, це приклад для тих, хто киває на відсутність спонсорів та інші надумані передумови, забувши слова Сергія Корольова: «Хто хоче працювати – вишукує можливості. Хто працювати не хоче – вишукує причини».
І на сьогодні сільський голова села Саї Григорій Андрійович Валюх вишукує шляхи реанімації футбольної команди «Колос», яка припинила своє існування в 2003 році. Григорій Андрійович був під час «чемпіонської ери» у складі місцевої команди, є активним учасником, як гравець, «Кубка пам’яті Василя Олексійовича Роспопа» та завжди грає в «Кубку Карпців». Тобто сільським головою прокладено невидимий шлях між колишнім та теперішнім футбольним часом села Саї. Та, мабуть, режим реального часу виконує свою функцію.
А реалії такі, що місцева школа, звідки можна було б «черпати» поповнення юних футболістів, відноситься до категорії малочисельного навчального закладу Липоводолинщини, маючи в стінах всього…55 діток. Місцева молодь вже давно масово покинула рідні домівки та оселилася в навколишніх містах Сумщини, таким чином хоч якось «зачіпаючись» за робоче місце. При такій ситуації лише втручання невідомих надприродних сил змогли б повернути футбол у Саї. Та, можливо, ще дзвенітемуть від ударів м’ячі, а витоптане футбольне поле наче магніт, «притягуватиме» не один десяток уболівальників, які порівнюватимуть гру «Колоса» дев’яностих років минулого століття з грою «Колоса» зразка теперішнього часу!
KlusNN
Гость
 

Re: Саивской футбол

Сообщение KlusNN » 10 дек 2015, 22:01

ИзображениеИзображениеИзображениеИзображение

Опис фото (верх, зліва-праворуч)
Фото 1:Зліва праворуч.2-й. Клюс м., 3-й. Клюс А.,4-й. Шурхно Ів.,7-й. Крупський Ів.,8-й. Роспоп Василь Олексійович. Фото 1973р.
Фото 2:Праворуч. Роспоп Василь Олексійович- вчитель фіз. виховання. Ліворуч. Клюс Микола Миколайович- інструктор по спорту к-пу ім. Шевченка. Фото 1973р.
Фото 3:
Фото 4:
ИзображениеИзображениеИзображениеИзображение

Опис фото (верх, зліва-праворуч)
Фото 1:
Фото 2:
Фото 3:
Фото 4:Праворуч. Роспоп В.О. Ліворуч. Клюс М.М. В центрі. Шурхно Ів.Ів. Фото 1973р.
ИзображениеИзображениеИзображениеИзображение

Опис фото (верх, зліва-праворуч)
Фото 1:
Фото 2:
Фото 3:
Фото 4:
ИзображениеИзображениеИзображение

Опис фото (верх, зліва-праворуч)
Фото 1:
Фото 2:
Фото 3:
ИзображениеИзображение

Опис фото (верх, зліва-праворуч)
Фото 1: Наказ по Липоводолинському РОНО про призначення РОСПОПА В.О. учителем фізвиховання в Саївську середню школу (1968 рік)
Фото 2: Роспоп Василь Олексійович - 1969 рік
KlusNN
Гость
 

Re: Саивской футбол

Сообщение KlusAN » 12 дек 2015, 22:20

"Роки минулі та теперішні саївського футболу", на мій погляд в першу чергу, це історичний екскурс в історію футбольного життя нашої Малої Батьківщини.
Знову, як в хорошому документальному фільмі, пригадані ті часи, які були проведені на футбольному полі.
Стосовно сьогодення, хочеться побажати, щоб "Кубок Роспопа" та "Кубок Карпців" доповнилися Кубками Саїв, Родуману, Мельників...
Аватар пользователя
KlusAN
Головний Історик Карпців
 
Сообщений: 734
Зарегистрирован: 02 дек 2012, 09:17
Откуда: м. Лебедин, Сумської області
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 11 раз.


Вернуться в О!! спорт...спорт...спорт!!!

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron