Перемогу в турнірі забезпечив досвідВ рамках відзначення п’ятого ювілейного Конгресу жителів хутора Карпці Саївської сільської ради відбувся
перший турнір з міні-футболу «Кубок Карпців». Придатна містина для проведення заходу неподалік ставка Мочарка стала спортивним майданчиком
11 травня цього року з усіма необхідними атрибутами. Святково майоріли синьо-жовті прапори, лунала гучна весела музика, нанесена вапняна розмітка та стандартні ворота з біленькими сітками надавали футболістам певний настрій. Семиметровий банер: «Привіт учасникам турніру» вітав не лише прихильників шкіряного м’яча, а ще і болільників, яких зібралося чималенько як для цього населеного пункту.
Саме дійство розпочалося з привітань
голови оргкомітету Конгресу І.Г.Бобка. Кожній з команд він бажав успіху.
А цих команд було три. Особливість формування колективів полягала в тому, що домінуючі три «кутки-мікрорайони» хутора представили своїх «рицарів» футболу. То ж і назви відповідали дійсності:
«Команда прізвища Валюх», «Команда прізвища Клюс», «Команда прізвища Карпець».
Більшість виступали під безпосередніми прізвищами своїх команд, але були і ті, хто грою віддавали данину рідним пращурам, незважаючи на теперішнє прізвище самих спортсменів . Карпці в минулому вважалися спортивним хутірцем. Саме про це в мікрофон і говорив один з ветеранів дійства Іван Крупський, який із Сум на ігри прибув на власному… велосипеду ! Серед інших футболістів певну зацікавленість вболівальників викликали ще дві фігури –
Іван Авраменко та
Сергій Валюх. Перший прибув з Москви, а другий – аж з Великобританії, які зодягнули зелені футболки «Команди Валюх» Ось вам і не згадуй того прислів’я, що «Нашого цвіту по всьому світу»
Піднявши прапор змагань, капітани спортивних дружин вивели своїх футбольних «побратимів» на нелегке випробовування. А воно і справді в майже тридцятипятиградусну спеку було не усім під силу. Та й принциповість арбітра з
Беєвого Миколи Демиденка не давала щось «хімічити» в ході самих ігор. Тому до останнього матчу, до останньої гри важко було прогнозувати за результат кінцевий.
В першому поєдинку
«Команда прізвища Карпець» домінувала над суперником –
«Валюхами». Результат 3:1 – тому підтвердження. Два голи Михайла Карпця та його рідного дядька Сергія були логікою майстерності гравців у футболках синього кольору. В переможених гол престижу на рахунку Віктора Жилка.
На зустріч з тими, хто в активі мав уже три очка
«Команда прізвища Клюс» виходила з певною пересторогою – все ж таки «Карпці» продемонстрували достатньо атакуючий футбол. Та, мабуть, досвід відіграв головну роль в побудові тактичних дій значно старших за віком –«Клюсів». Як не старалися молодші, але в підсумку – 2:1 на користь досвіду. Два голи Миколи Клюса (молодшого) зробили свою справу. Гол Михайла Карпця після ювелірного пасу Юрія Бобка не врятував загальну ситуацію, адже злагоджено протистояли Микола, Іван та Віктор Крупські з Миколою Клюсом (старшим) поряд з Олександром, Григорієм та Юрієм Папко і Олексієм Фісуном.
Заключне протистояння «Валюхи» - «Клюси» довели, що на день турніру сильніших за команду в футболках помаранчевих кольорів немає. Голи Миколи Клюса (молодшого) та Миколи Крупського стали переможним акордом колективу, який був нагороджений кубком-красенем, «Команди прізвища Клюс» !
Хотілося б назвати і інших учасників дійства, яких ще не згадано. У "Команді прізвища Валюх" - Григорій, Віталій, Іван та Віктор Валюхи, Іван Товстий - воротар , Вячеслав Карпець, Іван Марченко. У "Команди прізвища Карпець" - воротар Олександр Трегуб, Владислав Карпець, Віталій Лелюх, Олександр Ткаченко.
Усі вони в тій чи іншій мірі вписали яскраву сторінку в книгу історії нашого населеного пункту, ставши учасником саме ПЕРШОГО турніру, який, сподіваюся, буде не останній. Команди за друге і третє місце нагороджені оригінальною Грамотою з краєвидом Карпців. Можливо, хтось розраховував і на вищий щабель турнірної таблиці, але ж спорт є спорт і в ньому перемагає сильніший саме на момент проведення заходу. Тобто, з цього виникає сама по собі філософія життя - у нас усе ще попереду. І, мабуть, ніхто з футболістів не був від результату кінцевого засмучений, адже усі ми виграли.
Виграли від того, що голи забивалися у ворота нашого дитинства, а саме дійство присвячувалося памяті наших предків.....