По сторінках пам"яті
... або
ЧОТИРИ ПОРИ РОКУ
Буває так, що сниться усю ніч:
Діда Андрія – батькова оселя,
Селянський побут: піл, рушник і піч,
І білосніжно вибілена стеля!
Ще часто сниться ніжний вітерець,
До школи йдем, книжки тримають ручки:
Шульга, Авраменко, Валюх, Карпець,
Шурхно, Бобко, Плут, Клюс, Кулинич, Крупські !
Йдемо полями… Стежка навпростець,
Назад в нас швидкість – в кого який настрій,
Якщо є «двійка» - дома жде кінець
І «шліфонуться» непотрібні грані !
Якщо ж «чотири», а можливо «п’ять»,
Тебе відпустять навіть до «колбуду»,
Правда, до вечора прийдеться ще «пахать»
І зайдеш в кінозал, де море люду…
А фільм нам Городничий привезе,
Людина байок і легенд безмежних,
З екрану нас годин дві поведе
Герой наш, в світ сміливих, сильних, чесних…
… А як кіно індійських авторів,
Так в клубі, переважно, стать жіноча,
Активність глядачів - з усіх кутків,
Дві серії проходять за півночі...
… Ну, А як літо – то вже хто куди:
Старші – в колгосп, а меншим – пасти гуси,
Довіра є – корів пасти іди,
Ось тут ти й пройдеш «всі життєві курси»…
До осені ти зможеш вже курить,
Тютюн замінять листя чи ріпиння,
Тебе підучать, як на світі жить,
І де в бабусь росте кавун і диня…
Де краща яблуня в дядька Митра
І скільки метрів дах ферми в бригаді,
І як у кузні «дихають» міха…
Тому, що літо – ми були всі раді !!!
В пори осінньої – інший закон:
Для школярів закінчилась «свобода»,
За парти нас усіх кличе дзвінок,
Привітно двері відчиняє школа!
Кремінь науки «гриземо» пів дня,
А як дзвінок останній – ми додому,
Там, в основному, трудове життя,
Хто доглядає птицю, хто корову…
Батьки «при ділі» – зміцнюють колгосп,
А наша праця – огород чи клуня,
В стареньких також трудовий свій пост,
І так до вечора – в звичайних буднях!
А ще в селян землі не десять сот,
Він був засаджений у кожного весною,
І урожай – надія та оплот,
В період року,названий зимою!
Тож бралися у руки лопатки
І ми копали дружньо ту картоплю,
За літо вирощені буряки:
Ніхто з нас не кивав на важку долю!
Зібрали і в колгоспі урожай,
Зовсім немає колосків у полі
І лише на «Мочарці» ще чека,
Чергу свою, занурені коноплі…
У нас в повазі були доярки,
За труд важкий – від нього усі ліки,
Доглянуті, чистенькі корівки
Давали тонами молочні ріки!!!
І трактористи, і ще водії
Примножували хліборобів славу
Так говорив народ: «Хто із Карпців –
Той не працює з лінню або слабо!»
…Зима: санчата, лижі і…хокей,
Ми на ставку «Бригаднім» чи «Мочарці».
В Карпцях команди дві було – СРСР
І грізні на той час – канадці !!!
Були ті матчі – що воно й смерка,
А ми «ганяємо», мокрі від поту,
Аж поки чиясь мама не гука:
« Дубця отримаєш – мерщій додому!»
Було пограти сходимо в Гришки,
А перед цим з марянівцями грали,
А ще візит був і в Крамаренки!
І пішки все: де сили ми ті брали!!!
А ще було – обійдемо ярки,
Та знайдемо таку незвичну трасу,
Від спуску тріщать лижі і санки,
А не підкорюється траса зразу!
…Весна… Усі виходять на «грядки»,
Дорослі і малі – ми при роботі,
А в травні струнко зявляться рядки
Із кукурудзи, буряка, картоплі.
А ще в колгосп нас візьмуть на ланки,
Ми із дорослими там працювали
Було таке, що снились ті рядки,
Адже від перших ми не відставали!
І серед цих життєвих наших справ,
Ми віддавали перевагу спорту,
В ярку Навпроти Голуба. Хто там не грав…
Ганяли м’яч до сьомого ми поту !
Закохані були усі в футбол .
Любили ми бразильців і «Динамо»,
Ми знали, хто Мунтян, а хто Коньков ,
Хто Лобановський, Базилєвич, Сабо !
Хотілось грати , як грав той Пеле,
А інший був в думках, як Жаоржіньйо.
Ще пам'ятаємо слова: «Хто «обведе» ???,
« Мене – ніхто !!!, Бо я – як Ревеліно!!!»
=========
… А ось недавно в Карпцях «гостював»,
І на минуле глянув, ніби з боку.
День не минув і все це написав,
Згадавши за чотири пори року !
===
Клюс М.М.